Туніс

Туніс – країна на півночі Африки на узбережжі Середземного моря; найменша за площею арабська держава Північної Африки. Туніс є найпівнічнішою країною в Африці та частиною природного кордону між Західним і Східним Середземномор’ям.

Туніс межує на південному-сході з Лівією (довжина кордону 459 км) і на заході з Алжиром (довжина кордону 965 км). Від італійського острова Сицилія Туніс відділений Туниською протокою, відстань від мису Ет-Тіб, крайньої північно-східної точки Тунісу, до узбережжя Сицилії близько 150 км.

Берегова лінія Тунісу сильно порізана, її протяжність (1148 км) на 150 км перевищує довжину берегової лінії Алжиру, хоча площа території останнього перевищує площу Тунісу в 14,5 раза. Вглиб території Тунісу вдаються затоки Габес, Хаммамет і Туніська затока.

Джерба, найбільший острів країни (514 км²), розташований у південній частині затоки Габес. Інші острови: Гарбі та Шергі (острови Керкенна), Зембра, острови Галіте, архіпелаг Кнеїс.

Країна розташована на приморських рівнинах, у східній частині Атлаських гір (найвища точка — г. Шамбі, 1544 м) і північній частині пустелі Сахара. Клімат субтропічний середземноморський, на півдні — тропічний пустельний. Головна річка — Меджерда.

Національна кухня Тунісу характеризується великим різноманіттям страв, широким застосуванням оливкової олії і прянощів, але без надлишку гостроти. Для приготування страв використовують переважно свіжі продукти: рибу, м’ясо (особливо баранину), фрукти, овочі. Страви з риби, включно з такими морськими продуктами як креветки і восьминоги, складають невід’ємну частину меню. Найбільш поширеною пряністю є римський кмин, також дуже часто використовують часник, лавровий лист, шафран, м’яту, селеру.

Справжні страви туніської кухні подають переважно в ресторанах швидкого харчування на вулицях туніських міст, ніж в ресторанах туристичних готелів.

Найбільш вживаним напоєм тунісців є мінеральна вода без яскравого смаку i з дуже низьким вмістом вуглекислоти. Газовані напої, такі як кола, мають в основному незвиклий присмак. Відмінною і дуже освіжаючою є так звана цитронада — напій з свіжих цитронів, або оранжада — солодкий сироп з мигдалю. З холодних напоїв також поширені свіже молоко, пахта, втім їх ніколи не застосовують для приготування страв.

Туніська кава дуже запашна і міцна, її смак нерідко пом’якшують молоком. Крім того, в ресторанах подають арабську каву, за смаком схожу на турецьку. Туніські сорти чаю досить гіркі на смак. При приготуванні чаю його довго настоюють і подають з листками м’яти або з кедровими горіхами.

В Тунісі досить широкий вибір вин. Пропонують добрі червоні, білі, ароматизовані та шипучі вина. З алкогольних напоїв також поширені пиво, фініковий лікер або міцна настоянка фігової пальми.