Словенія

Словенія – країна на півдні Центральної Європи, що знаходиться на перехресті важливих культурних та торгівельних шляхів. Межує з Італією на заході, Австрією на півночі, Угорщиною на північному сході, Хорватією на південному сході та омивається Адріатичним морем на південному заході. Займає територію площею 20 271 км² (38-е місце в Європі) і має 2 095 мільйони населення. Будучи однію з держав-наступниць колишньої Югославії, нині Словенія є парламентська республіка та країною-членом Євросоюзу, ООН та НАТО. Столиця і єдине місто з населенням більше 100 тис. жителів — Любляна.

Країна має переважно гірську місцевість з континентальним кліматом за винятком Словенського Примор’я з середземноморським кліматом і північного заходу з Альпійським кліматом. Крім того, на території частково розташовані Динарське нагір’я і Середньодунайська низовина. Країна характеризується значним біологічним різноманіттям і дуже багата на водні ресурси, маючи щільну річкову мережу, водоносну систему і значні карстові підземні водотоки. Більше половини території покриті лісами. Населення країни розсіяне і нерівномірне.

Історично нинішня територія Словенії була частиною різних держав, включаючи Римську імперію, Візантійську імперію, Каролінгську імперію і Священну Римську імперію, Габсбурзьку монархію, Венеціанську республіку, Іллірійські провінції Наполеона І під французьким керівництвом, Австрійську імперію і пізніше Австро-Угорщину. У жовтні 1918 році словенці вперше реалізували своє право на самовизначення, ставши одними із засновників Держави Словенців, Хорватів і Сербів. У грудні 1918 року вони обʼєдналися з Королівством Сербія в Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (перейменоване в 1929 році в Королівство Югославія).

Найбільш знаменитим письменником Словенії є Франце Прешерн (1800—1849), чиї ліричні поеми встановили нові стандарти для словенської літератури і допомогли пробудити національну самосвідомість. З часів Другої світової війни багаті словенські фольклорні традиції були втрачені, але існують спроби відродити національну культуру, наприклад, тріо «Трутамора Словеніка» виконує словенську народну музику, на початку 90-х рр. міжнародний конкурс баяністів виграла Алессандра Міначча, яка виконала словенські наспіви. У 1970-х рр. в країну прийшов музичний стиль, який до початку 1980-х рр. охопив всю Словенію (яскравий приклад — група Laibach з Любляни, Laibach — німецький варіант назви словенської столиці).

Постмодернізм в живописі та скульптурі висувався з 1980-х рр. групою «Neue Slowenische Kunst» і п’ятьма невідомими художниками, що працюють під псевдонімом «IRWIN». Багато споруд та площ в Словенії були створені архітектором Йоже Плечник (1872—1957).

За даними, опублікованими MSN, кращою стравою словенської кухні є Краньська ковбаса. На офіційному рівні вона визнана «шедевром національного значення». Традиційне вживання риби. Багато страв запозичено у сусідніх країн: у Австрії — завітек (штрудель) і дунайський зрезек (віденський шніцель). Ньокі (картопляні галушки), ріжота і схожий на равіолі жіркроф — місцеві італійські страви. З угорської кухні були запозичені голаш і папрікаш (курча або яловичина). Поширені також шаруватий пиріг з м’ясом або сиром «бурек» (слово турецького походження), яблучний пиріг. Тут існує багато видів клецек, з яких штрукли (сирні галушки) — найпопулярніші. Традиційні страви краще пробувати в гостільнах — місцевих ресторанах. Приклад — «Говея юха» (goveja juha, суп з наваристого яловичого бульйону з довгою вермішеллю (rezanci — резанца), іноді з додаванням сиру пармезану, а також «Гобова юха» (gobova juha, суп з білими грибами). В Словенії виробляється біле і червоне вино, а також міцні напої, такі як «шнопс» (šnops), бренді, звані «жганье» (žganje), і популярні в Словенії марки пива — «Laško» (Лашко), «Union».